Архівні документи для громадянства Словаччини за походженням

Словацьке законодавство відкриває троє дверей. Двоє з них ведуть до документів, які я витребовую в Україні:

• Свідоцтво про громадянство Словацької Республіки / Osvedčenie o štátnom občianstve Slovenskej republiky — для нащадків чехословацького або словацького громадянина, коли громадянство передавалося по прямій лінії без переривання. Обмеження за поколіннями немає.
• Свідоцтво словака, який проживає за кордоном / Osvedčenie Slováka žijúceho v zahraničí — для будь-кого, чиї батько, мати, дід, баба, прадід або прабаба були словаками за етнічним походженням. Воно надає посвідку на постійне проживання і через три роки відкриває шлях до громадянства. Достатньо самої етнічної приналежності; доводити громадянство не потрібно.
• Спрощене надання громадянства, чинне з 1 квітня 2022 року — полегшений шлях без вимоги постійного проживання, для нащадків до третього покоління чехословацького громадянина, народженого на території сучасної Словацької Республіки. Ця умова щодо місця народження виводить його за межі моєї географії: мої архіви — це архіви колишньої Підкарпатської Русі, яка нині є Україною. Чи застосовний цей шлях до вас, підкаже ваш юрист.

Два шляхи, які я можу документально забезпечити, викладено нижче.

Словацьке право спирається на jus sanguinis: громадянство успадковується, а не надається. Дитина, народжена в чехословацького громадянина, ставала чехословацьким громадянином від народження — автоматично і без жодної заяви. Ніщо з того, що ваша родина зробила чи не зробила за минулі десятиліття, цього не змінює — за умови, що ланцюг походження можна задокументувати і жодна ланка не була розірвана юридично. Ви прагнете визнання статусу, який, можливо, вже маєте.

На цьому шляху обмеження за поколіннями немає. Важливо, щоб трималася кожна ланка. Ланцюг, який перевіряє Міністерство, виглядає так:

• предок мав чехословацьке громадянство;
• предок усе ще мав його в день народження наступного покоління;
• це народження передало громадянство дитині в силу закону;
• ті самі дві умови повторюються за кожного наступного народження аж до вашого.

Одне-єдине покоління, де предок утратив громадянство ще до народження дитини, зупиняє вимогу саме в цій точці — незалежно від того, скільки поколінь іде далі.

Конституційний закон № 236/1920 Зб. створив громадянство нової республіки, і зробив це через domovské právo — право приналежності до громади, австро-угорський інститут доби до 1918 року, що прив’язував кожну особу до однієї конкретної громади. Ваш предок став чехословацьким громадянином, якщо ця прив’язка до громади опинилася в межах республіки між 28 жовтня 1918 року та 1 січня 1920 року.

Практичний наслідок такий: Domovský list (свідоцтво про приналежність до громади) часто є найціннішим документом у підкарпатській справі. Він прямо називає громаду приналежності, чого свідоцтво про народження саме по собі не робить. Такі свідоцтва видавали громадські управи, і вони збереглися розпорошено у фондах окружних адміністрацій, а не одним суцільним рядом.

Хто з батьків передавав громадянство, залежить від того, коли народилася дитина:

• Народження за Законом 1920 року:
  • дитина, народжена в шлюбі, отримувала громадянство батька;
  • дитина, народжена поза шлюбом, — громадянство матері.
• Народження за Законом 1949 року та пізніше:
  • громадянство передається, якщо його мав будь-хто з батьків, незалежно від шлюбного стану.

Саме тому свідоцтво про шлюб часто є вирішальним, а не просто допоміжним: для народжень до 1949 року воно встановлює, на кого з батьків дивився закон.

Найчастіше ланцюг розривають чотири події. Остання специфічна саме для цього регіону і стосується значної частки підкарпатських родин:

• Натуралізація за кордоном. Набуття громадянства США або Канади здебільшого автоматично припиняло чехословацьке громадянство — за договором про натуралізацію 1868 року між Сполученими Штатами та Австро-Угорщиною для найраніших емігрантів і за американсько-чехословацьким договором про натуралізацію 1928 року згодом.
• Шлюб з іноземцем. Чехословацька жінка, яка вийшла заміж за іноземного громадянина до 24 червня 1947 року, втрачала громадянство ipso iure, без жодної дії чи згоди з її боку.
• Декрети Бенеша↗. Осіб німецької та угорської національності було позбавлено громадянства станом на 10 серпня 1945 року.
• Передача Підкарпатської Русі 1945 року. За чехословацько-радянським договором про передачу регіону СРСР мешканці русинської та української національності втратили чехословацьке громадянство 1 квітня 1946 року. Для всіх, чия родина залишилася в регіоні, це зазвичай і є та точка, у якій шлях громадянства закривається — і в якій шлях етнічного походження стає тим, що варто опрацьовувати.

Документально треба підтвердити два факти:

• що ваш предок мав чехословацьке громадянство;
• що воно перейшло до вас через кожне проміжне покоління без розриву.

Перше доводиться адміністративними документами, друге — актами цивільного стану. Повна справа зазвичай спирається на:

• свідоцтва про народження, шлюб і смерть для кожної особи по прямій лінії;
• свідоцтво про приналежність до громади (Domovský list) та відповідні громадські реєстри приналежності;
• окружні та громадські реєстри мешканців;
• чехословацькі переписи населення 1921 і 1930 років (Sčítání lidu), де громадянство й національність записані поруч;
• заяви на видачу паспортів і виїзні справи;
• військово-облікові документи та документи про службу;
• документи про навчання та вчительські особові справи;
• інші документи, що підтверджують права на громадянство.

Моя робота охоплює Підкарпатський край (Podkarpatská Rus) — найсхіднішу провінцію Першої Чехословацької Республіки від 1919 до 1939 року, нині Закарпатську область України. Територія пройшла через угорську адміністрацію між 1939 і 1944 роками, а 1945 року була передана Радянському Союзу, і її документи відображають кожен із цих поворотів. Google Карти

Достатньо одного кваліфікованого предка: матері або батька, або будь-кого з чотирьох дідів і бабусь, або будь-кого з восьми прадідів і прабабусь, щодо якого доведено словацьке етнічне походження. Немає вимоги, щоб лінія була чоловічою, безперервною чи юридично неперервною в будь-якому сенсі — цей шлях ставить питання про ідентичність у тому вигляді, у якому її записали, а не про правовий статус у тому вигляді, у якому його передавали.

Перевірка є документальною і буквальною. Історичний документ має зазначати етнічну приналежність предка прямими словами — Slovák, Slovenka, Slovenská, Slováci — згідно з § 2(a)(2) Закону № 474/2005 Зб. про словаків, які проживають за кордоном (Zákon č. 474/2005 Z. z. o Slovákoch žijúcich v zahraničí).

Цей запис має стояти в графі документа národnosť — тобто в графі національності / етнічної приналежності, окремій від графи громадянства, що в більшості бланків чехословацької доби розташована поруч. Заявники їх регулярно плутають: людина могла бути чехословацьким громадянином угорської národnosť або словаком за národnosť, узагалі не маючи чехословацького громадянства. Тут вам допоможе лише друге.

Мова навчання, віросповідання та форма прізвища не є замінниками. ÚSŽZ шукає саме це слово.

У підкарпатських фондах прямий запис národnosť найнадійніше знаходиться в таких джерелах:

• переписні листи чехословацького перепису 1921 року — найбагатше окреме джерело, оскільки переписи фіксували етнічну приналежність як окреме задеклароване поле для кожного члена домогосподарства;
• документи про зарахування до шкіл та особові справи вчителів, де národnosť учнів записували щороку;
• міжвоєнні громадські та окружні виборчі списки;
• заяви на видачу паспортів і проїзних документів;
• військово-облікові картки;
• особові справи радянської доби, документи внутрішнього паспортного обліку та анкети за місцем роботи, які продовжували фіксувати національність за тією ж логікою графи аж до 1991 року.

Остання категорія важить більше, ніж зазвичай очікують. Там, де міжвоєнні документи знищені, справа радянського періоду, у якій предок записаний словаком, може самотужки забезпечити всю вимогу.

Мета вужча за родовід: засвідчені архівні документи, у яких є це слово, плюс акти цивільного стану, що пов’язують названу особу з вами. Два-три влучно дібрані документи зазвичай дають більше, ніж товста справа з матеріалів, які ніде прямо не називають етнічну приналежність.

Словацькі громади на території сучасної України були зосереджені на Закарпатті — із задокументованою присутністю в Ужгороді та довкола нього, у Сваляві, Перечині й Великому Березному — а також у розпорошених поселеннях далі на Галичині, Волині та Півдні України. Я працюю з усіма ними.